Цікаві факти про ефект плацебо

У різний час як панацею від усіх хвороб підносили маточне молочко, часникову настоянку, срібну воду, магнітні браслети тощо. Як правило, в момент чергового буму ці методи дійсно чудово працювали і допомагали дуже багатьом людям навіть якщо й не мали під собою жодної основи. Згодом популярність того чи іншого засобу потихеньку спадала, і якщо воно справді було ефективним, то входило до золотого фонду немедикаментозних засобів лікування, якщо вся справа була тільки в рекламі та моді, то про нього швидко забували.

Досліджуючи історію цих «панацей», можна дійти висновку: якщо взяти щось нешкідливе (але й марне) для людини і розрекламувати його як чергову панацею, то цей засіб допоможе позбавитися найрізноманітніших захворювань величезній кількості людей. Чим це пояснити?

• По-перше, це пояснюється тим, що коли якийсь модний засіб приймає відразу безліч людей, то створюється колективне несвідоме біополе (егрегор мовою езотерики), яке надає свого роду гіпнотичний вплив на кожну конкретну людину і сприяє включенню аутофармакології (самолікування організму) .
• По-друге, це пояснюється ефектом плацебо, про який йтиметься у цій статті.

До речі, все вищезазначене можна віднести і до більшості ліків.

А тепер поговоримо про таємниче плацебо. Цілком ймовірно, що ідея плацебо відкриває шлях, що веде до революції в теорії та практиці медицини. Вивчення впливу плацебо дозволить зрозуміти, яким чином організм людини виліковує себе сам, розкрити таємничу здатність мозку віддавати наказ про біохімічні зміни, що відіграють найважливішу роль у боротьбі із хворобою.

Плацебо – це імітація ліків, нешкідливі таблетки з молочного цукру, розфасовані та упаковані так само, як справжні ліки. Зазвичай їх дають хворому для того, щоб його заспокоїти, а не через необхідність, продиктовану діагнозом. Також використовується плацебо і під час перевірки ефективності нових ліків. Результат, досягнутий при клінічному випробуванні нових ліків, порівнюється з дією плацебо – «ліки-пустушки».

Раніше медики ставилися до плацебо, м'яко кажучи, не надто добре, розцінюючи ефект плацебо не інакше як «шарлатанські штучки» чи «псевдолікування». І лише наприкінці минулого століття у Західній Європі та США інтерес до цього феномену підвищився. Наприклад, описи наукових досліджень про плацебо тільки в Каліфорнійському університеті склали значний том.

Дослідники довели: до плацебо не тільки варто ставитися як до потужного засобу лікування, але воно і справді може діяти як ліки (а іноді й сильніше), як терапевтичний засіб, що викликає зміну реакцій, що протікають в організмі, і допомагає мобілізувати його захисні сили на боротьбу із недугою.

Механізм дії плацебо вченими поки що до кінця не розкрито. Існують припущення, що плацебо активізує функцію кори головного мозку, а це, у свою чергу, стимулює ендокринну систему і особливо надниркові залози.

Відомий американський журналіст та письменник Норман Казінс у книзі «Анатомія хвороби з погляду пацієнта» описує чимало випадків лікування за допомогою плацебо. Ось відомості про деякі з них.

Г. Бічер, відомий анестезіолог з Гарвардського університету, проаналізував результати 15 досліджень, в яких брало участь 1082 особи, і з'ясував, що 35% пацієнтів відчували значне полегшення, коли замість звичайних ліків при різних хворобливих станах (головний біль, кашель, післяопераційні болі, морська хвороба, дратівливість) отримували плацебо. Позитивний ефект відзначався при таких патологічних процесах, як ревматоїдний артрит, виразки виразки, сінна лихоманка, гіпертонія, низький вміст гемоглобіну, астма. Плацебо сприяло навіть зникненню бородавок.

Лікар С. Вульф навів результати тестування, що показують, як під впливом плацебо в крові людини з'являвся надлишок лейкоцитів та зменшувалася кількість білків та жирів.

Відомий випадок, коли пацієнт, який страждає на хворобу Паркінсона, отримував плацебо, вважаючи його черговим лікувальним препаратом, і у нього значно знизився тремор. Пізніше хворому підмішали в молоко речовину, з якої виготовлено плацебо, але він про це не знав, і його стан не змінився.

Під час вивчення легень психічних депресій пацієнтам замінили ліки на плацебо. Результати виявилися такими ж, як при прийомі ліків, – стан покращувався. У дослідженні 133 пацієнтам, які до цього не отримували ніяких препаратів, також давали плацебо. У 25% з них спостерігалися такі значні зміни на краще, що надалі їх виключили з групи, на якій перевіряли ефективність цих ліків.

Іншій групі давали плацебо замість антигістамінного препарату, і в 77% хворих відзначалася сонливість, яку зазвичай викликає справжні ліки.

У Національному інституті геріатрії в Бухаресті проводили так званий «подвійний сліпий» експеримент, щоб випробувати нові ліки, що посилюють діяльність ендокринної системи, що, у свою чергу, може зміцнити та збільшити шанси на довгожительство. 150 селян у віці 60 років, що жили на селі приблизно в однакових умовах, розділили на три групи по 50 осіб. Перша група не отримувала жодних препаратів, другій давали плацебо, а третя регулярно приймала нові ліки. Рік за роком усі три групи ретельно обстежили. Показники у першій групі збіглися з даними, характерними для румунських селян цього віку. У другій та третій групах, які отримували відповідно плацебо та ліки, відзначалося значне поліпшення здоров'я та нижча смертність порівняно з першою групою.

Проведені у Франції в 1986 році масштабні дослідження (під егідою Міністерства соціального захисту) показали: після прийому плацебо головний біль проходить у 62% випадків, виразки та гастрити безвісти зникають у 58% пацієнтів, у кожного другого проходить ревматизм... Цікаво, що таку Високу ефективність демонструють далеко не всі реальні препарати, та й тут є одна тонкість. Медики дійшли висновку, що цілющі властивості ліків насправді мають бути нижчими, ніж прийнято вважати, тому що і тут свою роль відіграє ефект плацебо.

Цікаво й те, що плацебо може не лише лікувати, а й завдавати шкоди організму. У тих випадках, коли ліки, що дають ускладнення, замінювали на плацебо, прийом його давав такі ж ускладнення.

Ще один цікавий момент. Якщо пацієнт знає, що йому дають плацебо, воно не матиме жодного фізіологічного ефекту. Це вкотре підтверджує, що організм людини здатний трансформувати надію на лікування у відчутні біохімічні зміни.

Люди по-різному чутливі до плацебо. Раніше припускали, що людина з низьким інтелектом більше схильна до впливу плацебо. Однак пізніше ця теорія була спростована. Численні дослідження показали – що вищий інтелект, то сильніший ефект плацебо.

Вивчення механізму дії цього феномену зараз особливо важливе, оскільки світова фармацевтична промисловість випустила величезну кількість лікарських препаратів, які приносять не лише користь, а й шкоду здоров'ю. Будь-який препарат, коли засвоюється організмом, розщеплюється на складові. Тому практично немає ліків, які не давали б хоч якихось побічних ефектів. І чим складніший рецепт – антибіотики, гормональні препарати, транквілізатори, ліки, що знижують тиск або знімають спазми м'язів, – тим серйозніші проблеми негативного впливу. Ліки можуть змінювати склад крові, викликати її згущення чи розрідження. Вони можуть впливати на ендокринну систему, збільшувати вироблення соляної кислоти в шлунку, уповільнювати або прискорювати кровообіг у серці, пригнічувати функції кровотворних органів та спинного мозку, знижувати або підвищувати кров'яний тиск, порушувати натрієво-калієвий обмін, що грає життєво важливу роль.

Багато відомих медиків припускали, що вся історія ліків являє собою історію ефекту плацебо. Свого часу в медицині активно використовувалися такі лікарські зілля, як препарати з рогу носорога, коріння мандрагори, блювотні порошки, порошки з мумій. Сучасна медицина довела, що дія цих препаратів, як і багатьох інших, ґрунтується на феномені плацебо.

У наш час дуже багато вирішують гроші, тому природно, що тим, хто заробляє їх на виробництві ліків, не дуже подобається, коли дослідники доводять, що проста «пустушка» лікує не гірше за чергове «фармацевтичне диво». Але якщо хоча б невелика частина грошей, витрачених на розробку та виробництво нових і нових антибіотиків, вкладалася вивчення ефекту плацебо, то це принесло б незмірно більше користі.

Чому ж в одних випадках плацебо допомагає, а в інших – ні? Швидше за все, це відбувається тому, що в тих випадках, коли плацебо допомагає, йому вдається «обдурити» свідомість людини, яка включає механізми самозцілення; у тих самих випадках, коли плацебо не допомагає, йому не вдається «провести» нашу свідомість.

Чи можна обійтися без плацебо? Можна, але тут спрацьовують певні психологічні бар'єри. Адже ефект плацебо ламає всі наші усталені уявлення про лікування хвороб. Як нам повірити в те, що хвороба лікується якимись незрозумілими силами організму, які не можна ні помацати, ні понюхати, та й на смак вони ніяк не відчуваються? А «пустушки» мають певний розмір, форму, колір, можливо, навіть запах і смак – вони «реальні». Тому навчитися запускати механізми самозцілення, не приймаючи плацебо, досить складно, але, мабуть, можливо.

І на закінчення розповімо про один давній курйоз. В американському місті Сент-Луїс було відкрито Музей шарлатанства. Тут були представлені всілякі пляшечки з «чудодійними мікстурами» практично проти всіх хвороб та багато іншого. Панацеї були виставлені в закритих вітринах. І все-таки відвідувачі музею потихеньку розтягували експонати, сподіваючись, що чудо-пігулки та мікстури їм допоможуть.

На жаль, Музей закрився 1986 року. Всі його великі експонати були передані до Наукового центру Сент-Луїса, який помістив їх на зберігання. І лише в 2002 році, завдяки колекціонеру Бобу Маккоя, ці експонати були переміщені до Музею науки Міннесоти і продовжують там «жити» як колекція «Сомнівних медичних пристроїв» (Questionable Medical Devices). Серед експонатів Музею – френологічна машина, яка вимірює особистість, вимірюючи розмір горбків на голові, а також окуляри та мильні продукти, призначені для схуднення. Ця колекція сумнівних медичних пристроїв нагадує нам про те, що іноді лікування краще довірити лікарям.

В даний час Музей науки Міннесоти є найбільшою у світі виставкою того, «що людський розум винайшов, щоб вилікувати себе, не вдаючись ні до наукового методу, ні до здорового глузду».