Деякі думають, що подружнє щастя жінками та чоловіками розуміється однаково. Насправді це не так, про що красномовно свідчать результати одного цікавого соціологічного дослідження.
За допомогою анонімної анкети-інтерв'ю було досліджено 560 подружніх пар, що належать до різних вікових груп. Дослідників цікавили такі дані: вік подружжя, їх освіта, скільки років перебувають у шлюбі і чи були знайомі до шлюбу, хто з подружжя лідер у сім'ї. З'ясовувалися і такі питання, як ступінь комунікабельності кожного з них, з якого віку розпочато статеве життя, чи позашлюбні сексуальні контакти, ступінь сексуальної задоволеності в шлюбі. Інші питання стосувалися оцінки власного подружжя (наприклад, щасливе чи не зовсім вдале, безрадісне, тяжке, нещасне, «мрію розлучитися»), а також мотивації таких оцінок, що включають аналіз виконання основних сімейних функцій.
Виявилося, що жінки та чоловіки по-різному, із властивими їм критеріями, оцінюють подружнє щастя. Коли були проаналізовані анкети подружніх пар, які прожили у шлюбі 30-50 років і більше, оцінювали своє подружжя як щасливе, виявилося, що далеко не однозначні дані про те, які особистісні, поведінкові, соціальні та інші фактори визначають стійкість та свіжість почуттів у подружжі. Так, наприклад, із усіх опитаних жінок, щасливих у шлюбі, головним у подружніх радощах вважають:
- 47% – чуйність, увага, ласку;
- 23,3% – наявність дітей;
- 22,7% – сексуальну гармонію;
- 7% – інші критерії: уміння цікаво проводити вільний час, професійні успіхи, відданість сім'ї.
Але ось чоловіче подружнє щастя представлено дещо іншими умовами. Щасливі у шлюбі чоловіки відзначали:
- 53% – чуттєво-сексуальний компонент;
- 26,6% – ніжність та увага подружжя, взаємна згода;
- 4,7% – радість у дітях;
- 5,7% – інші критерії: вміння вести домашнє господарство, кулінарні навички, почуття гумору у дружини.
Таким чином, у подружньому щастя жінки на перший план виступає психо-емоційна сторона взаємовідносин, а все інше має не таке важливе значення, у той час як для чоловіків першорядний чуттєвий, сексуальний компонент, а на другому плані – решта. Якщо порівняти наведені показники, то неважко помітити свого роду гармонію протилежностей, кожен прагне того, чого не вистачає у власному характері.
Примітно й те, що мотивом одруження майже завжди (97,3 %) стала любов, причому ступінь закоханості могла оцінюватися по-різному. У половині випадків (50,7 %) сильне почуття було взаємним – подружжя любили одне одного, тоді як у інших шлюбах одне із подружжя відчував просто дружню прихильність і повагу, перейшли згодом у щире почуття любові. Так, сильне почуття одного з подружжя здатне викликати у відповідь любов іншого.
Що ж, відомості досить цікаві. Як кажуть, «їжа для роздумів».
Рекомендуємо також:
◆Як правильно вирішувати сімейні сварки