Продовжуємо нашу подорож світом у пошуках найнезвичайніших дерев. Щоб побачити їх ми відвідаємо Північну та Південну Америку, Африку, Південно-Східну Азію, Австралію та Китай. Приємного перегляду!
Бавовняне дерево
Бавовняне дерево (Ceiba pentandra) має фантастичний вигляд завдяки своєму дуже широкому стовбуру (діаметром до 3 м) з розвиненим доскоподібним корінням. Крім того, стовбур та великі гілки дерева інтенсивно покриті дуже великими колючими шипами.
Це дерево відоме також під іменами бавовняне дерево, капокове дерево, капок справжній, капок п'ятитичинковий, сейба п'ятитичинкова, сумаума. Слово «капок» також застосовується для назви волокна, що отримується із плодів цього дерева.
У природних умовах бавовняне дерево росте в Мексиці, Центральній Америці, Карибських островах, північній частині Південної Америки та у тропіках західної Африки. Дерево широко культивується у Південно-Східній Азії, особливо на острові Ява, Малайзії, Індонезії, Філіппінах.
У висоту дерева зростають до 60-70 метрів. Дорослі дерева виробляють кілька сотень плодів – великих (15 см) коробочок, що розкриваються, що містять насіння. Внутрішні стінки коробочок покриті численними пухнастими жовтими блискучими волосками, що нагадують шовковисту бавовну (звідси і назва дерева), що становлять суміш лігніну і целюлози. Процес збирання врожаю та відділення волокна є ручним та трудомістким.
Тоненькі рослинні волокна використовують для легкої та меблевої промисловості. Волокно легке, плавуче, еластичне, стійке до води, легко запалюється. Його застосовують для набивання м'яких меблів, рятувальних жилетів, кіл, м'яких іграшок, а також як звуко- та теплоізоляційний матеріал, зокрема, для холодильників. В даний час використання волокна значно замінено штучними матеріалами.
Дерево гарматних ядер
Дерево гарматних ядер (cannonball tree) або Курупіта гвіанська відоме своїми незвичайними плодами, схожими на гарматні ядра. Одне дерево може дати 150 плодів. Одне таке гарматне ядро має деревну оболонку і досягають в діаметрі до 25 см.
Виростаю дерева гарматних ядер у тропічних областях Південної Америки, на островах Карибського моря та у Південній Індії. Зараз широко вирощується у тропічних країнах через декоративні квіти.
Дерева досягають 30-35 метрів заввишки. Квіти ростуть у нижній частині дерева прямо на стовбурі, і плоди, відповідно, також. Плоди можуть вживати для харчування господарські тварини (свині, кури). Люди їдять плоди рідко через специфічний запах.
Пляшкове дерево
Пляшкове дерево (Queensland bottle tree) або Брахіхітон наскальний здалеку схоже на гігантську сулію. Ствол досягає заввишки 10-25 метрів і розширюється внизу до 1,5-2, а іноді і до 3,5 метрів. У цій у розширеній частині стовбура пляшкове дерево накопичує воду, яка витрачається у суху пору року.
Виростають пляшкові дерева в Квінсленді, Австралія. Так, це ще одне пляшкове дерево, крім баобабів, яких ми розглядали раніше (див тут ☛).
Ці дерева завжди присутні в центральних чагарниках напіввічнозелених лоз, також відомих як чагарник пляшкового дерева, в поясі Квінсленд Бригалоу. Залишки дерев фермери часто залишають на розчищених землях через їхню цінність як тінистих і кормових дерев.
Пляшкові дерева легко пристосовуються до вирощування в будь-якому місці, тому що дуже стійкі до низки ґрунтів та температур. Їх зазвичай садять на вулицях та в парках, на фермах та в садах.
На перших стадіях зростання пляшкове дерево дуже повільно зростає, і формування унікальної форми пляшки не видно, поки дерево не становить приблизно від 5 до 8 років. Дорослі дерева легко пересідають і можуть витримувати інтервали до трьох місяців між викопуванням та пересадкою без шкоди дереву.
Мереживокора сосна
Сосна мереживнокора (lacebark pine), відома також як сосна Бунге (Bunge's pine) або сосна з білою корою (white-barked pine) має незвичайну гладку сіро-зелену кору, яка поступово обсипається круглими лусочками, оголюючи блідо-жовті плями, світла стають оливково-коричневими, червоними та пурпуровими. Зі старістю кора дерев стає крейдово-біла і теж плямиста.
Поширена мереживно-кора сосна в північно-західній та центральній частині Китаю. Вирощується як декоративна рослина в парках і садах. Висота дерев – 24–30 метрів.
Латинська назва присвоєна на честь російського ботаніка Олександра Бунге, який у 1831 році, перебуваючи в Китаї, зібрав зразки цієї рослини.
