На острові Мадагаскар живуть незвичайні лемури, яких називають сіфаками. Їхні довгі хвости, майже рівні за довжиною тулубу, та характерний спосіб пересування роблять їх дуже помітними серед лісових мешканців.
Цих тварин іноді називають «танцюючими лемурами» — адже коли вони стрибають по лісовій підстилці, це справді нагадує легкий, майже балетний рух.
У цьому матеріалі ми подивимося, як сіфаки пересуваються у своєму природному середовищі, та з’ясуємо, чому їхні рухи виглядають такими незвичними й граційними.
У відеоплеєрі можна ввімкнути субтитри і в налаштуваннях вибрати їхній переклад будь-якою мовою
Особливість «танцю» сіфаків пояснюється будовою тіла. Вони пристосовані до життя на деревах: у них дуже довгі задні ноги й значно коротші передні лапи. Це допомагає їм здійснювати потужні стрибки між гілками, але робить звичайну ходу майже неможливою.
Коли дерева ростуть далеко одне від одного й доводиться спускатися на землю, сіфаки пересуваються боком, на двох ногах, балансуючи витягнутими руками — саме звідси виникає їхня знаменита «танцююча» хода, яка виглядає водночас комічно й витончено.
English
Русский
Polski
Deutsch
Français
Español
Nederlands
Svenska