Що робити, якщо дитина лається

>

Батьки часто стикаються з ситуацією, коли їхня дитина починає використовувати у мовленні лайливі слова або навіть ненормативну лексику. Для сім'ї, де такі вирази не є нормою, це може стати справжнім потрясінням. Перші емоції — це шок, обурення і тривога. Багатьом здається, що дитина зазнала негативного впливу вулиці, однолітків або інтернету. Але чи варто одразу бити на сполох?

Важливо розуміти, що діти в процесі свого розвитку активно вивчають навколишній світ, включаючи мову та способи спілкування. Вони можуть чути нові слова у різних місцях: на вулиці, у школі, від інших дітей або навіть випадково почути розмову дорослих. Часто дитина повторює почуті слова, не усвідомлюючи їхнього справжнього значення і емоційного забарвлення. Для неї це просто нові звуки або способи вираження, які вона прагне освоїти.

У такій ситуації ключову роль відіграє реакція батьків. Від того, як дорослі відреагують на неприпустиме висловлювання, залежить, як дитина буде ставитися до таких слів у майбутньому. Якщо проявити зайву суворість або, навпаки, проігнорувати ситуацію, це може призвести до небажаних наслідків. Тому важливо знайти баланс і обрати правильний підхід.

Є кілька можливих варіантів реагування на них.

Варіант 1

«Від кого ти... (пауза, батько зусиллям підбирає слова), негідник, почув це слово?!!» З пристрастю з'ясовується джерело, після чого слідує найсуворіша заборона на спілкування з ним, навіть якщо це приятель з дитячого садка.

Варіант, прямо скажемо, нікудишній. Адже дитину, як не старайся, під ковпак не сховаєш. І не виключено, що вона відповість: «Від тебе...» І що тоді?

Варіант 2

«Щоб я більше від тебе таких слів не чув(ла)!». І для вірності додати покарання.

Підхід розповсюджений і по-своєму дієвий. У присутності батьків дитина дійсно починає слідкувати за мовленням. А от коли їх поруч немає, все повторюється.

Варіант 3

Діти, на відміну від дорослих, люблять, коли їм щось пояснюють. Поясніть маленькому матюкальнику, чому слова погані. Наприклад: «Усі ці слова грубі, неласкаві, лайливі. Усі вони про те, як люди роблять собі дитину. Ми свою дитину, тобто тебе, робили з любов'ю і лагідно. Невже приємно нам тепер слухати про це грубощі? А тобі — їх говорити?».

Саме третій варіант є найбільш оптимальним у вихованні дитини та формуванні у неї правильного ставлення до мовлення. Хоча цей підхід може вимагати від батьків більше часу, терпіння та вміння відкрито обговорювати складні теми, він приносить найбільш стійкі результати. Пояснюючи дитині значення слів і їхній вплив на оточуючих, ви допомагаєте їй розвивати емоційний інтелект і соціальні навички.

Пам'ятайте, що діти вчаться, спостерігаючи за дорослими. Тому важливо не тільки пояснювати, але й самим бути прикладом культурного та шанобливого спілкування. Якщо дитина зрозуміє, що питання, пов'язані з почуттями, відносинами і навіть темою статі, можна обговорювати без грубощів і сорому, це закладе міцний фундамент для довірливих стосунків у сім'ї і успішної комунікації в майбутньому.

Зрештою, завдання батьків — не просто припинити небажану поведінку, а допомогти дитині зрозуміти, чому певні слова та вислови можуть бути образливими або невідповідними. Створюючи атмосферу відкритості та взаєморозуміння, ви сприяєте формуванню у дитини шанобливого ставлення до інших і вміння правильно виражати свої думки і емоції.