Чи кричати на дитину?

shutterstock.com

Багато батьків вважають, що на їхніх дітей прохання не діють, допомагає лише крик. Однак практично будь-яка здорова дитина охоче відгукується на прохання, якщо до неї ставляться з повагою.

Відомий психіатр, спеціаліст із сімейних відносин та виховання дітей Росс Кемпбелл (Ross Campbell) з цього питання пише наступне:

«Якщо, вимагаючи пристойної поведінки, батьки в основному спираються на накази, дитина може бути слухняною. Але вона схильна підкорятися лише тому, що мама і тато цього вимагають, а зовсім не тому, що так поводитися краще на її думку. Вона не буде дивитися на своїх батьків як на союзників, які намагаються виходячи з її власних інтересів. Дитина буде вважати, що вони вимагають хорошої поведінки заради порядку, тиші, щоб їх вважали хорошими вихователями, коротше, заради їх власних інтересів».

Деякі батьки бояться, що, звернувшись до дитини з проханням, вони проявлять «м'якотілість», нездатність наполягти на своєму. Це, звісно, не так. Звертаючись до дітей з проханнями, батьки обирають найбільш ефективний, розумний, приємний і делікатний спосіб передачі своїх побажань. Особливо важливо, щоб прохання апелювали до почуття особистої відповідальності дитини. Тоді вона буде відчувати, що в такій же мірі відповідає за свою поведінку, як і батьки, які впевнені, що вона виконає їхнє прохання. Наявність у дитини інстинктивного знання про те, що в неї є вибір, як себе поводити, дуже важливо для її подальшого гармонійного розвитку.

shutterstock.com

І трохи про те, до яких наслідків можуть призвести постійні крики з боку батьків. Відомий психолог автор декількох популярних книг М.Є. Літвак пише:

«Криком завоюєш не любов, а ненависть. Тому не кричи на того, кого любиш. Від крику тупіє як той, хто кричить, так і той, на кого кричать. Криком можна швидко домогтися формального виконання свого наказу, але від цього людина перестане самостійно думати і тупіє. А що відбувається при цьому з тим, хто кричить? Він отримує позитивне підкріплення і сигнал, що думати не треба, що всього можна домогтися криком, і також тупіє. Керівник (педагог, батько) не отримує зворотного зв'язку від того, на кого кричить, подумає і вважає, що все благополучно».