
Рівнинна віскача (Plains viscacha) — один із найцікавіших представників родини шиншилових, який мешкає в південноамериканських пампасах. Ці тварини вражають своєю пристосованістю до життя у посушливих степах, складною соціальною структурою та яскравим зовнішнім виглядом.
Середовище існування та поширення
Рівнинні віскачі широко поширені на обширних трав'янистих рівнинах (пампасах) Аргентини, а також трапляються в сусідніх регіонах Болівії та Парагваю. Вони віддають перевагу посушливим, відкритим ландшафтам, де можуть вільно пересуватися в пошуках їжі. Ці гризуни є надзвичайно соціальними істотами і живуть великими колоніями, облаштовуючи підземні норі-«міста», які можуть займати значні площі.
Зовнішній вигляд і розміри
Рівнинна віскача зовні нагадує невеликого кролика з довгими вібрисами та пухнастим хвостом. У неї добре розвинені задні лапи, які дозволяють швидко пересуватися пересіченою місцевістю. Шерсть зазвичай сірo-коричнева або жовтувато-бура, що допомагає віскачам маскуватися на відкритих трав'янистих рівнинах.
- Розміри та статевий диморфізм. Доросла рівнинна віскача може досягати ваги до 6 кг, і це один із найбільших видів у своєму роді. Самці помітно більші за самок, і в рамках однієї колонії можна зустріти кілька самок, які живуть разом із великим домінантним самцем.
- Характерні «вуса» у самців. Однією з цікавих деталей зовнішнього вигляду самців рівнинної віскачі є чорні, контрастні вуса та жорсткі бакенбарди, які особливо помітні на тлі світлішого хутра морди. Ці вуса не тільки надають віскачам своєрідний «брутальний» вигляд, але й можуть слугувати додатковим елементом комунікації в процесі соціальних взаємодій.
Таке поєднання чорних вібрисів, пухнастого хвоста та забарвлення шерсті робить рівнинну віскачу легко впізнаваною серед інших гризунів родини шиншилових.


Спосіб життя та соціальна поведінка
Одна з найцікавіших особливостей цих тварин — їхня складна соціальна структура. Рівнинні віскачі утворюють великі колонії, які можуть налічувати кілька десятків особин. Вони будують обширні підземні системи тунелів і нор, які забезпечують захист від хижаків та несприятливих погодних умов.
- Нори складаються з багатьох камер для відпочинку та зберігання їжі.
- У рамках колонії домінантний самець проявляє високу активність у захисті території, відлякуючи конкурентів і оберігаючи самок.
- Усередині групи у віскач налагоджені своєрідні «відносини добросусідства»: тварини часто чистять шерсть одне одному та разом охороняють потомство.
Харчування
Віскачі — рослиноїдні гризуни, основна частина їхнього раціону складається з трав, насіння, листя та коріння. Завдяки здатності їсти жорсткі та сухі рослини, ці тварини можуть довго обходитися без води, отримуючи достатню кількість вологи з їжі. Проте в посушливих районах віскачі все ж намагаються селитися ближче до сезонних водойм або русел пересохлих річок.
Розмноження
Розмноження у рівнинних віскач відбувається, як правило, один–два рази на рік. Після відносно короткого періоду вагітності (близько 140 днів) самка народжує одного або двох дитинчат. Новонароджені віскачі з'являються з добре розвиненим хутром і практично одразу можуть слідувати за матір'ю. Проте перші тижні вони проводять у норах, щоб уникнути контакту з хижаками.

Цікаві факти
- Соціальні «міста». Норові системи рівнинних віскач можуть бути настільки обширними й добре укріпленими, що, за спостереженнями, їх використовували інші види тварин (наприклад, броненосці) як укриття.
- Потужна сила зубів. Як і багато представників гризунів, віскачі мають міцні різці, які ростуть протягом усього життя. Це дозволяє їм пережовувати навіть грубі стебла трав.
- Шкідники чи рятівники? Сільськогосподарські угіддя часто страждають від підкопів віскач, через що фермери вважають їх шкідниками. Однак, руйнуючи верхній шар ґрунту, віскачі водночас сприяють природній аерації ґрунту й поширенню насіння, допомагаючи екосистемі відновлюватися.