Цікаві факти про сир

Сир — це справді унікальний продукт, який виник ще в глибоку давнину і зумів зберегти популярність протягом багатьох століть. Різноманіття сортів, особливості виробництва і способи споживання справді вражають уяву.

У різних країнах сформувалися власні традиції, пов’язані з виготовленням, витримкою та подачею сиру. Але не менше уваги привертають і цікаві факти, пов’язані з його історією, культурою споживання й навіть з деякими дивовижними (а іноді шокуючими) сортами.

Нижче наведено обширний список цікавих відомостей про сир, які можуть розширити ваш кулінарний і культурний кругозір.

1. Колекціонування сирних етикеток (тиросеміофілія). Збирачів етикеток від сирних головок називають тиросеміофілами. Вони систематизують і дбайливо зберігають колекції ярликів, які бувають найрізноманітнішими за оформленням і розповідають про бренди та сорти з усього світу.
2. Закон про найменування, контрольовані за походженням. У Франції діє особливий закон, який обмежує використання географічних назв у виробництві сирів. Якщо сир отримав свою назву від регіону (наприклад, Рокфор або Камамбер), то випускати його під цією назвою дозволяється виключно у відповідному регіоні. На сьогодні нараховується 36 французьких сирів, назви яких захищені таким чином.
3. Рекорд за масою сирної головки. Найважчу головку сиру виготовили у США в 1988 році, і вона важила 18171 кг.
4. Ставлення до сиру в Китаї. Традиційно багато китайців ставляться до сиру з настороженістю і часто відчувають відразу, коли бачать, як європейці їдять цей продукт. Проте в великих містах Китаю інтерес до сиру поступово зростає завдяки популярності західної кулінарії.
5. Сир і зняття стресу. За інформацією газети «Daily Mail», у сирі присутня амінокислота триптофан. Вона сприяє виробленню серотоніну — «гормону радості», який допомагає знизити рівень стресу і покращити настрій.
6. «Cheese!» і усмішка. В англійській мові при вимові слова «cheese» губи розтягуються в природну усмішку. Цей прийом широко використовують фотографи, закликаючи людей говорити «cheese», щоб зафіксувати на знімку їх радісний вираз обличчя.
7. Міф про мишей, які обожнюють сир. Популярне переконання про те, що миші небайдужі до сиру, спростували британські дослідники. Насправді гризуни надають перевагу продуктам з високим вмістом цукру та слабким запахом, таким як злаки або фрукти.
8. Звідки дірки в швейцарських сирах. Раніше вважали, що отвори в Емменталі та інших швейцарських сирах утворюються через діяльність молочнокислих бактерій. Але сучасні дослідження показали, що винуватці — мікроскопічні частинки соломи, які потрапляють у сир. З механізацією процесів доїння та фільтрації молока кількість частинок і, відповідно, дірок зменшилася.
9. Сирний фестиваль і перегони за сиром (Cheese Rolling). На пагорбі Купера (Cooper’s Hill) в англійському графстві Глостершир щороку проводять екстремальні перегони за головкою сиру Глостер (Double Gloucester). Сир скочується з вершини, а учасники мчать слідом, намагаючись його наздогнати. Попри високу ймовірність травм, це видовище незмінно приваблює як учасників, так і натовпи глядачів.
10. Копчення сиру за старовинними методами. У деяких регіонах Європи та Азії досі використовують традиційні технології копчення сиру, коли сир підвішують над вогнищем з вільхи, дуба або бука. Приклад — італійська Scamorza affumicata (копчена моцарела), що має насичений димний аромат і щільну текстуру.
11. «Сирний» спелеологічний туризм. У Франції та Італії існують природні печери, які використовують для дозрівання сиру. Туристам пропонують екскурсії, де можна побачити процес витримки й відчути неповторну атмосферу печерних «сирних льохів» з постійною температурою і вологістю.
12. Сир-«живодер» або Casu marzu. На Сардинії виготовляють вкрай екзотичний сир Casu marzu, куди під час дозрівання підселяють личинок сирної мухи Piophila casei. Сир набуває особливого смаку й запаху. Хоча така практика заборонена в Євросоюзі, традиція зберігається в невеликих спільнотах для власного споживання.
13. Червивий «milbenkäse». У Німеччині існує Milbenkäse — сир, який дозріває за допомогою сирних кліщів, що «проробляють» собі ходи всередині головки. Кінцевий продукт має специфічний аромат і популярний серед поціновувачів незвичних делікатесів.
14. Сир для вегетаріанців. Оскільки сичужний фермент зазвичай отримують із шлунків телят, класичний твердий сир є неприйнятним для суворих вегетаріанців. Однак зараз виробники дедалі частіше застосовують мікробіальні й рослинні аналоги ферменту (наприклад, з артишоків або спеціальних грибків). Такі сири мають відповідне маркування: «suitable for vegetarians» або «vegetarian rennet».
15. Зберігання дорогих сортів «під замком». Раніше особливо цінні й довговитримані сири могли замикати в окремій шафі на ключ, щоб слуги або члени родини потай не відрізали собі зайвий шматочок. Такий „сирний сейф» був ознакою достатку й особливого ставлення до дорогого продукту.
16. Вплив географії та мікроклімату. Середовище проживання тварин суттєво впливає на смак і аромат сиру. Трава, рослини й квіти, якими харчуються корови, кози й вівці в певній місцевості, надають молоку унікальних ноток. Приклад — альпійські луки Швейцарії або пасовища у французькому регіоні Савойя, де сир набуває характерного горіхово-трав’яного смаку.
17. «Місяць зроблений із зеленого сиру». З давніх часів існує іронічний вислів про те, що Місяць „зроблений із зеленого сиру». Сьогодні це лише жартівливий приклад псевдонаукової гіпотези, який часто наводять астрономи, щоб показати, як у минулому люди фантазували про природу небесних тіл.
18. Ароматний «Мюнстер» і його легенда. Французький сир Мюнстер (Munster), відомий своїм різким запахом, належить до категорії м’яких сирів із митою скоринкою. За однією з версій, його винайшли монахи, які промивали сир розсолом із бактеріями, щоб не допустити появи плісняви. Так з’явилася характерна «ароматна» скоринка, що стала відмінною рисою Мюнстера.
19. «Марихуановий» сир. У низці країн, де легалізовано або декриміналізовано деякі форми канабісу (США, Нідерланди), експериментують із додаванням коноплі до сиру. Зазвичай це або насіння коноплі, або компоненти з канабідіолом (CBD), який не має психоактивних властивостей. Однак такі практики часто викликають запитання з боку контролюючих органів.
20. Водорості в сирі. Прибережні регіони (наприклад, Бретань у Франції або низка районів Японії) використовують морські водорості як добавку. Це надає сиру незвичного смаку з морськими нотками, а також збагачує продукт йодом і мікроелементами.
21. Чайні сири. У Китаї набирає популярності виробництво сирів із використанням традиційного чаю. Технології передбачають просочування сирної маси настоєм (наприклад, жасминовим або зеленим чаєм), що надає вишуканого аромату. Так місцева чайна культура поєднується з новими кулінарними практиками.
22. Гастрономічні пари «не за каноном». Прийнято вважати, що вино — найкращий супутник сиру. Однак експерти дедалі частіше експериментують, підбираючи до деяких сортів пиво, сидр, саке, а іноді навіть каву чи зелений чай. Такі пари нерідко дають оригінальний смаковий результат і руйнують звичні стереотипи.

Усі ці факти — яскраве відображення того, наскільки різноманітним є світ сиру. Історія, географія, незвичайні рецепти й іноді навіть екстравагантні експерименти — усе це формує величезну мозаїку сирної культури, яка не перестає дивувати. Для одних сир залишається суто гастрономічною насолодою, для інших — об’єктом колекціонування та досліджень, а для третіх — чудовим приводом для подорожей і кулінарних відкриттів.

Як би там не було, вивчаючи всі ці аспекти, ми розуміємо, що сир — це не просто продукт, а цілий всесвіт смаків, традицій і захопливих історій.