Омани та цікаві факти про опосумів

Опосуми, будучи єдиними сумчастими ссавцями Північної Америки, здавна викликали у людей неоднозначні враження. Один із найвідоміших зоологів XIX століття, німецький учений і мандрівник Альфред Брем, описував їх як надзвичайно неприємних істот із непривабливою зовнішністю та млявим характером. Він навіть стверджував, що опосуми здаються огидно дурними й здатні лише на одну-єдину реакцію — сидіти нерухомо з відкритою пащею.

Однак сучасні спостереження й дослідження поведінки цих тварин дозволяють нам поглянути на опосумів із більш об’єктивної точки зору й зрозуміти, що вони набагато складніші й цікавіші, ніж могли здаватися великим натуралістам минулого.

Погляд Брема та його переосмислення

Альфред Брем, мандруючи Америкою, зіткнувся з опосумами в умовах, де вони проявляли себе не з найкращого боку. Він зазначав їх незграбну ходу, схильність до сонливості й шкоду, яку вони завдавали домашнім птахам.

Справді, фермери нерідко знаходили цих хижаків прямо в курнику після нічних нападів, де опосуми, напившись крові вбитих курей і зовсім не намагаючись утекти, могли заснути на місці злочину. Такий образ тварини, безперечно, викликав у спостерігачів неприязнь.

Однак подальші дослідження показали, що в природному середовищі існування опосуми поводяться значно проворніше й не такі дурні, як це могло здаватися на перший погляд. Вони досить вправно лазять по деревах і, будучи всеїдними хижаками, здатні вистежувати й успішно ловити найрізноманітніших тварин — від дрібних ссавців і птахів до комах і жаб. На землі ж, у незвичній для них «площині», опосуми справді виглядають повільними й незграбними.

Небезпека для домашніх птахів і репутація розбійників

Серед фермерів опосуми мають погану славу. Ці тварини справді можуть завдавати шкоди домашньому господарству, адже вони нерідко здійснюють напади на курники й обійстя.

На відміну від деяких інших хижаків, які воліли б поцупити здобич і втекти, опосум влаштовує в курнику справжній «бенкет». Він нападає на курей, випиває їхню кров і часом залишається на місці, задоволено засинаючи поряд із загиблими птахами.

Таке шокуюче поведінка логічно викликає бажання позбутися звіра: фермери, заставши опосума на місці злочину, часто намагаються його вбити. Утім, багато опосумів уникають розправи, демонструючи надзвичайно цікаву захисну реакцію.

Гра в опосума: мистецтво прикидатися мертвим

Найвідоміша риса поведінки цих тварин — це так звана «гра в опосума», тобто вміння прикидатися мертвим. Цей трюк навіть став відомим англійським виразом «to play possum», що означає «прикидатися» або «вдавати».

При зустрічі з хижаком чи людиною опосум впадає в стан, схожий на заціпеніння: він лежить нерухомо, розкинувши лапи, його очі стають скляними, а паща відкривається. Іноді з рота виділяється піна, а анальні залози виділяють жахливо смердючий секрет, доповнюючи ілюзію мертвого тіла.

Важливо зазначити, що ця реакція має фізіологічну природу й не є усвідомленим актом у повній мірі. Вона радше нагадує непритомність або каталепсію: звір ніби відключається, а його організм автоматично підтримує видимість трупа. Коли небезпека минає, опосум раптово «оживає» й утікає.

Цікаво, що у зовсім молодих опосумів ця здатність може проявлятися невчасно або зовсім не спрацьовувати. Новонароджені малята ще не мають повністю розвиненої нервової системи й не можуть миттєво «вимикатися» під час загрози, що робить їх більш вразливими. Утім, у дорослих особин цей трюк часто виявляється надзвичайно ефективним проти багатьох хижаків — від вовків і койотів до людей.

Місця проживання та спосіб життя

Опосуми поширені в Північній, Центральній і Південній Америці, мешкаючи в найрізноманітніших ландшафтах: від лісів і мангрових заростей до тропічних джунглів і зарослих чагарниками ділянок. Вони віддають перевагу усамітненому, майже кочовому способу життя, намагаючись залишатися в одному місці, доки там достатньо корму й води.

Зазвичай опосуми не будують власних сховків, а селяться в чужих норах, тріщинах скель або під підлогами будинків. Вони не докладають особливих зусиль для облаштування свого тимчасового житла, віддаючи перевагу темним, безпечним місцям і виходячи на полювання в нічні години.

Крім того, деякі великі види опосумів мають разючу стійкість до отрути ямкоголових змій, таких як гримучі змії. Це дозволяє їм полювати на небезпечних плазунів і успішно виживати там, де інші ссавці ризикували б життям.

Всеїдність і користь для екосистеми

Хоча опосумів часто зараховують до хижаків, їхній раціон значно ширший. Вони можуть харчуватися ягодами, фруктами, комахами, падлом і навіть харчовими відходами, що робить їх важливими санітарами в природі.

Численні дослідження вказують на те, що опосуми поїдають величезну кількість кліщів і тим самим знижують ризик поширення хвороб, які передаються цими паразитами.

Крім того, низька температура тіла більшості видів опосумів (для ссавців) забезпечує їм підвищену стійкість до вірусу сказу. Хоча повністю виключати зараження не можна, трапляється воно у цих тварин набагато рідше, ніж у багатьох інших звірів, які контактують із людьми.

Дивовижний процес розвитку дитинчат

У науковій літературі нерідко можна зустріти романтичні описи народження опосуменят, нібито сформованих прямо в материнській сумці. Насправді у сумчастих дитинчата народжуються недорозвиненими й крихітними, і тільки після народження вони самостійно проповзають у сумку, щоб прикріпитися до сосків матері.

Цікавий факт

У опосумів буває до 20 дитинчат у одному виводку, і всі вони разом можуть уміститися в звичайній чайній ложці.

Мати вилизує дорогу на своєму животі, полегшуючи малятам шлях до сумки. Діставшись до соска, дитинчата міцно «закріплюються», щоб у наступні тижні продовжувати розвиватися, отримуючи харчування та захист. Коли вони підростають, приблизно до двох місяців починають вибиратися назовні, а потім ще кілька тижнів подорожують на спині матері, чіпляючись за її шерсть.

Цікаві факти про опосумів

1. Походження назви. Слово «opossum» запозичене з мов індіанських племен, які мешкали на території сучасних США. Воно походить від слова apasum, що можна приблизно перекласти як «біла тварина» або «білий собака».
2. «Грати в опосума» в різних культурах. Вираз «грати в опосума» став крилатим у багатьох країнах, особливо в англомовному світі, й використовується як метафора удавання або обману в зовсім різних ситуаціях — від політики до спорту.
3. Адаптивне значення хвоста. У опосумів хватальний, чіпкий хвіст, який допомагає їм лазити по деревах і навіть носити траву й гілки для облаштування тимчасових гнізд. Проте дорослі тварини все ж не можуть висіти на хвості, як це часто показують у мультфільмах, — їхня маса тіла для цього завелика. Однак дитинчата можуть недовго висіти на хвості під час ігор.
4. Тривалість життя. У природі середня тривалість життя опосума становить 1–2 роки, проте в безпечніших умовах (наприклад, у зоопарках) вони можуть прожити до 4–6 років.
5. Рекордна кількість зубів. У опосума (зокрема, у віргінського опосума, найвідомішого виду в Північній Америці) 50 зубів — це більше, ніж у будь-якого іншого наземного ссавця континенту. Такий набір пристосований до їх всеїдного раціону й допомагає їм пережовувати як рослинну, так і тваринну їжу.
6. Цінні «збирачі кліщів». Дослідження вказують на те, що один опосум може знищувати до кількох тисяч кліщів за сезон. Вони вилизують свою шерсть і поїдають паразитів, перешкоджаючи таким чином поширенню хвороб, які переносять кліщі (таких як хвороба Лайма).
7. Харчова винахідливість. Ці тварини можуть їсти практично будь-які харчові продукти: від кісточок і яєць до стиглих фруктів, грибів і навіть сміття. Деякі міські опосуми нерідко шукають їжу в контейнерах для відходів, а за наявності доступу до корму для домашніх тварин швидко «очищають» миски.

Таким чином, опосуми — далеко не одноманітні й відштовхуючі істоти, якими їх описували окремі дослідники XIX століття. Вони успішно пристосовуються до найрізноманітніших умов, демонструють вправність, витривалість і хитрість у боротьбі за виживання.

Так, ці тварини можуть бути нічними розбійниками на фермах і завдавати клопоту фермерам, але в природних екосистемах вони відіграють важливу роль у регулюванні чисельності комах і дрібних гризунів.

Їхня дивовижна здатність «грати мертвого» стала не лише причиною виникнення стійкого виразу в англійській мові, але й допомогла тисячам опосумів уникнути загибелі від хижаків і людей.

Ознайомившись із цими фактами, можна по-новому поглянути на опосумів і оцінити їхню цікаву, хоч і часом суперечливу природу. Ці тварини заслуговують на уважне й бережне ставлення, а їхня унікальна еволюційна ніша в світі ссавців робить їх чудовим прикладом того, наскільки різноманітне й дивовижне життя на нашій планеті.

Опосум прикидається мертвим

Факти про опосумів, які руйнують міфи