
Мавпи давно викликають у людей особливий інтерес і щиру симпатію. Ці бешкетні й водночас надзвичайно розумні тварини демонструють широкий спектр поведінкових та інтелектуальних особливостей, і кожна нова знахідка вчених лише підтверджує їхню надзвичайну здатність до адаптації.
До ряду приматів, поряд із людиноподібними мавпами, належать близько 150 видів мавп: від невеликих мартишок до вражаючих горил. Нижче ми розглянемо деякі з найбільш поширених оман, пов'язаних із життям і поведінкою різних видів мавп, а також розширимо фактичні відомості цікавими прикладами й науковими даними.
Тільки на деревах?
Багато людей упевнені, що всі мавпи проводять своє життя виключно на деревах. Однак реальність набагато складніша.
Деякі види, наприклад, гібони, лангури, колобуси, ревуни і саймірі, дійсно віддають перевагу деревному способу життя і майже не спускаються на землю. Їхня анатомія пристосована до пересування по гілках: довгі кінцівки й чіпкі хвости (у деяких видів) допомагають переміщатися серед ліан і гілок.
Існують і види, які проводять на деревах лише частину часу. До них належать, зокрема, макаки, шимпанзе і навіть деякі лемури (щоправда, лемури біологічно належать до напівмавп).
Також існують мавпи, які переважно живуть на землі: яскравий приклад — павіани гамадрили. Їхній спосіб життя нагадує звички типових наземних ссавців, і в природі їх можна зустріти в саванах і на скелях, а не лише в густих лісових зонах.
Життя на деревах або на землі залежить не лише від видових особливостей, а й від оточення. Мавпи в умовах густих джунглів обирають деревні яруси, щоб легше добувати їжу й уникати хижаків. Наземні ж види використовують гострий зір і колективний захист проти загроз, адже їм доводиться безпосередньо стикатися з багатьма небезпеками саван чи гірських районів.
Тільки банани?
Широко поширена думка, що головним або навіть єдиним ласощами для всіх мавп є банани. Насправді банан — це плід гігантської трави (часто її помилково називають пальмою), і далеко не всі примати його їдять. Харчування мавп сильно варіюється залежно від виду, середовища проживання і навіть індивідуальних смаків.
Деякі види (наприклад, шимпанзе, капуцини, напівмавпи) є всеїдними: вони їдять не лише фрукти, а й комах і навіть можуть ловити дрібних тварин. Цей факт підкреслює їхню високу пристосованість і здатність урізноманітнювати раціон за необхідності.
Трапляються і чисто травоїдні або майже повністю рослиноїдні примати. Колобуси, лангури переважно харчуються листям, завдяки особливим пристосуванням травної системи, які допомагають переробляти рослинні волокна. Інші мартишки віддають перевагу поєднанню фруктів, листя і комах у помірних пропорціях.
В умовах зоопарків або заповідників часто проявляються особисті переваги навіть у представників одного виду. Про це писав натураліст Джеральд Даррелл у своїй книзі «Зоопарк у моєму багажі», де описував групу з п'яти мавп, кожна з яких по-різному реагувала на круті яйця, апельсини та інші продукти. Подібні випадки підкреслюють, що дієтичні звички мавп можуть формуватися не лише еволюційним шляхом, а й під впливом індивідуального досвіду і навіть «харчових мод» всередині групи.

Шимпанзе-кухарі: несподівана поведінка
Довгий час вважалося, що тільки людина здатна спеціально обробляти їжу, щоб зробити її смачнішою або легшою до засвоєння. Однак спостереження вчених у Мадридському зоопарку продемонстрували цікаву звичку деяких шимпанзе: вони розтирають яблука, моркву і цитрусові об кам'янисті поверхні у своєму вольєрі, після чого злизують утворене пюре. Це можна вважати своєрідним «кулінарним» прийомом, який покращує смак і текстуру їжі.
Можливо, подібна поведінка свідчить про більш складне мислення шимпанзе, ніж вважалося раніше. Характерно, що шимпанзе не використовують для цього знаряддя праці в повному людському розумінні, але сам факт прагнення змінити структуру їжі робить їх унікальними серед більшості тварин.
Макаки-експериментатори: уроки кмітливості
Кулінарні навички та вміння покращувати їжу притаманні не лише шимпанзе. Вчені спостерігали, як японські макаки випадково впустили зерна пшениці у воду, завдяки чому ті очистилися від бруду. Оцінивши позитивний результат, макаки почали систематично мити зерна перед їжею, а інші члени зграї швидко перейняли цю навичку. Згодом вони стали промивати й інші продукти, такі як картопля. Цей приклад показує, наскільки мавпи здатні до соціального навчання і наскільки вони спостережливі в побуті.
Японські макаки часто дивують людей своєю винахідливістю. У заповідниках і місцях підгодівлі деякі особини буквально «просять милостиню»: вони стають на задні лапи й простягають передні, очікуючи на частування від відвідувачів. Це демонструє гнучкість їхньої поведінки й здатність використовувати жести, які асоціюються з людськими проявами прохання.
Високий інтелект шимпанзе: експерименти та ієрархія
Сьогодні саме шимпанзе (включно зі звичайними та карликовими) розглядаються як тварини, найбільш близькі за рівнем розвитку до людини. Вчені, такі як доктор Адріан Кортландт з Амстердамського зоопарку, описують шимпанзе формулою: «Це не люди, але й не звірі в звичному розумінні». Їхній інтелект і складна соціальна структура ставлять шимпанзе особливо серед інших ссавців.
У колоніях шимпанзе існує сувора соціальна ієрархія. Цікавий феномен: якщо нову навичку (наприклад, спосіб добування їжі зі спеціальної годівниці) засвоює особина низького рангу, то родичі не виявляють до неї жодної уваги. Але якщо тією ж навичкою оволодіває альфа-самець або високорангова особина, вся група швидко переймає нововведення. Цей ефект описав австрійський зоолог і зоопсихолог Конрад Лоренц, підкреслюючи ключову роль авторитету в групах шимпанзе.
Німецько-американський психолог Вольфганг Кьолер, один із засновників гештальт-психології, провів серію експериментів із шимпанзе, вивчаючи їхню здатність розв’язувати задачі. В одному випадку молодий самець зіткнувся з класичною задачею — дістати підвішену під стелею гроно бананів. Очікувалося, що мавпа підсуне ящик і стане на нього, однак шимпанзе обрав інший шлях: він підвів самого експериментатора до місця, де висіли банани, і використав ученого як «драбину». Це наочно демонструє їхню здатність до винахідливого розв’язання проблем і гнучкого використання доступних ресурсів.
Навіщо павіанам мозолі?
Відвідувачі зоопарків іноді дивуються, бачачи у павіанів та інших наземних видів мавп великі яскраво забарвлені мозолі трохи нижче спини. Ці «сідничні мозолі» — не що інше, як пристосування для комфортного сидіння на твердих і гострих поверхнях скель або гілок. У природному середовищі павіани часто проводять час на кам'яних виступах, тому така «природна подушка» допомагає їм не травмуватися.

Карликові шимпанзе (бонобо): нові погляди
Довгий час карликових шимпанзе (бонобо) приймали за звичайних молодих шимпанзе, вважаючи, що вони чомусь не «доростають» до дорослих особин. Насправді це самостійний вид (Pan paniscus), хоча зовні він близький до звичайних шимпанзе (Pan troglodytes). Маса тіла у бонобо співвідносна з вагою їхніх «великих» родичів: самці важать близько 40 кг, самки — 30 кг.
Дослідження показали, що генетичний набір бонобо збігається з людським приблизно на 98 %. Деякі вчені вважають, що за рядом особливостей поведінки й пропорціями тіла ці мавпи можуть бути навіть ближчими до людини, ніж звичайні шимпанзе. Їхня будова тіла в деяких аспектах нагадує австралопітеків, а звичка пересуватися на задніх кінцівках зміцнює цю схожість.
Мавпи і дзеркало: здатність до самопізнання
Існує міф про те, що тварини не можуть впізнати себе в дзеркалі. Однак дослідження показують, що деякі мавпи (передусім людиноподібні) демонструють здатність до саморозпізнавання. Професор Леонід Фірсов із Санкт-Петербурга провів низку спостережень на озерних островах Псковщини, де шимпанзе, вперше зіткнувшись із дзеркалом, проявляли цікавість і намагалися розгадати його природу, заглядаючи «за» відбивну поверхню.
У зоопарку Базеля шимпанзе на ім'я Ксіндра під час годування була «позначена» білою фарбою на лобі. Побачивши пляму в дзеркалі, мавпа спробувала її стерти, а потім узялася ретельно оглядати свою зовнішність, включаючи зуби й ніздрі. Це класичний тест на самосвідомість: тварина усвідомлює, що пляма знаходиться на її власному тілі.
Горили, за даними низки експериментів, у більшості випадків не впізнають себе в дзеркалі, тоді як шимпанзе й орангутанги демонструють таку здатність значно частіше.
Цікаво, що окрім вищих приматів, здатність розпізнавати своє відображення також була зафіксована у дельфінів-афалін, косаток, слонів, сорок, ворон і навіть гігантських морських дияволів — перших риб, які успішно пройшли дзеркальний тест. Дивують і комахи: мурахи виявилися єдиними серед них, хто має цю навичку. А свині, хоча й не проходять тест у традиційному розумінні, можуть використовувати дзеркала, щоб знаходити їжу. У решти видів тварин при вигляді «власної копії» виникають переважно агресивні реакції, аналогічні реакціям на чужака.

Мавпи — це дивовижно різноманітна група приматів із багатим спектром поведінкових стратегій, харчових звичок і форм соціальної взаємодії. Численні експерименти та спостереження вчених з усього світу підтверджують, що багато видів мавп мають зародки культури, вміють навчатися один у одного й демонструють високий рівень кмітливості. Спостереження за цими тваринами допомагають нам краще зрозуміти витоки власної поведінки й еволюції. Адже, як влучно висловився доктор Кортландт, шимпанзе й бонобо — це вже не просто «звірі», але й ще не «люди», вони займають унікальне місце на «еволюційній карті» поряд із нами.
Водночас важливо пам'ятати, що наші знання про приматів продовжують розширюватися, і багато аспектів їхнього життя залишаються невивченими. Сучасні методи дослідження — генетичні, нейробіологічні та поведінкові — дозволяють глибше проникати в таємниці мавпячого інтелекту. Тим самим ми відкриваємо для себе не лише їхній світ, але й краще усвідомлюємо власне місце в загальній еволюційній історії.