Омани про перші кроки дитини

Досить поширена думка, що якщо дитина не ходить до кінця 1-го року життя, то це ознака неправильного розвитку. Насправді ж усе не так однозначно. Спеціалісти зазначають, що дитина «має повне право» не ходити до 16 місяців. Ніякого зв'язку між часом перших кроків і подальшим розвитком дитини не існує.

Януш Корчак, відомий польський педагог, письменник і лікар, багато років тому писав:

«Коли дитина повинна вже ходити й говорити? — Тоді, коли вона ходить і говорить.

Коли мають прорізуватися зубки? — Саме тоді, коли вони прорізуються.

І тім'ячко саме тоді повинне заростати, коли заростає.

І спати немовля повинно стільки годин, скільки йому потрібно, щоб виспатися.

Ну так, ми знаємо, коли це, загалом, відбувається. У кожній популярній брошурі наведені ці прописні істини для дітей взагалі, які обертаються брехнею для одного, твого.

Бо є немовлята, яким потрібно більше сну і менше сну; є ранні, але гнилі зуби й пізні здорові зуби здорових дітей; тім'ячко заростає і на 9-му, і на 12-му місяці життя, і на 14-му у здорових дітей; дурні дітлахи іноді починають лепетати рано, а розумні довго не говорять».

До речі, те, що дитина рано починає ходити, може бути не так уже й добре. Ось що думає з цього приводу доктор Комаровський, відомий український лікар-педіатр вищої категорії, кандидат медичних наук:

«Предмет особливої гордості багатьох мам і тат часто виражається наступною фразою: „А наш, між іншим, у 5 місяців сів, а в 10 місяців вже пішов“. У цьому зв’язку хотілося б звернути увагу на наступний момент. Прямохідіння, тобто ходіння саме на двох лапах, а не на чотирьох, створило людині як біологічному виду чимало проблем, пов'язаних, насамперед, із досить серйозним навантаженням на хребет. Рання навантаження на цей самий хребет може призвести в подальшому до різноманітних проблем (викривлень, радикулітів і т. п.)».

З таким же нетерпінням багато батьків очікують і перших слів, вимовлених дитиною. І якщо малюк не почав говорити в той час, коли сусідська дитина знає вже 5 слів, то починається паніка, хоча очевидно, що це зовсім не є показником більш успішного розвитку цієї сусідської дитини. Кожна дитина, окрім рідкісних випадків дійсно серйозних захворювань, починає говорити саме тоді, коли це необхідно їй за її природою, а не відповідно до міфічної норми. Звісно ж, мова — це показник розвитку дитини, але не єдиний і не головний. Нетерпляче очікування першого слова — це звичайна помилка, доказ виховної незрілості батьків.

Але повернімося до перших кроків малюка. Побутує думка, що у дитини до року має бути тверде взуття, інакше вона не навчиться ходити. Все якраз навпаки. Чим більше він пересувається босоніж, тим міцнішими стають м'язи, зв’язки та суглоби, створюючи передумови для того, щоб малюк пішов. Щодо взуття, то його призначення — захист від поранень, бруду та холоду, а зовсім не підмога в навчанні ходінню.

Часом кажуть, що не можна ставити немовля занадто рано на ніжки, інакше вони будуть криві. Що ж, у ті часи, коли важкі форми рахіту були досить поширені, такий взаємозв'язок дійсно міг спостерігатися. Тепер же не рекомендується це робити з тієї простої причини, що це може порушити природний розвиток моторики дитини.

Багато батьків, бажаючи щоб їхня дитина якнайшвидше навчилася ходити, купують спеціальні пристосування для цього. Особливо популярні ходунки. Щодо ходунків думки спеціалістів різняться. Спочатку розглянемо думку лікарів на користь ходунків.

Якщо батьки купують ходунки і вже багато поколінь виросло в них, то, швидше за все, вони мають право на існування. Коли дитина дорослішає, їй потрібно більше простору для спілкування, для пізнання навколишнього світу. Але сама вона ще не може пересуватися по квартирі, а мама займається домашніми справами, і не завжди у неї є час подорожувати разом з малюком. Тож проблема лише в тому, коли саджати дитину в ходунки.

Ходунки влаштовані таким чином, що основний упор припадає на таз і хребет дитини, ногами він лише відштовхується. Тому саджати малюка в ходунки можна лише тоді, коли він навчився вставати в ліжечку або коли він сидить сам без підтримки. Не обов'язково, щоб він умів сідати з положення лежачи (деякі діти спочатку встають, а потім сідають), але він повинен сидіти з випрямленим хребтом, з хорошим упором на тазову кістку, не згинатися при сидінні та не завалюватися.

Водночас, багато фахівців упевнені, що абсолютно немає необхідності в спеціальних пристосуваннях для того, щоб дитина навчилася ходити. І далі ми розглянемо популярні міфи про ходунки.

Деякі мами вважають, що, раз у ходунках є огорожа і спинка, посадити туди можна будь-яку дитину — мовляв, не випаде, і слава Богу. Цього робити не можна. Дитина не може поскаржитися на втому хребта, і вона вибирає положення, зручне для неї, — нахиляється, скрючується і створює тим самим зайве навантаження на хребет, що призводить до сколіозу, зміщень хребців, остеохондрозу та інших відхилень, які позбавлять її в подальшому хорошої постави і викличуть больові синдроми.

Деякі батьки вважають, що завдяки ходункам їхня дитина швидше навчиться ходити. Але, по-перше, куди поспішати? Дитина починає ходити тоді, коли це відповідає її розвитку. А по-друге, буває і так, що діти, довго перебуваючи в цих пристосуваннях, звикають до постійної опори, внаслідок чого бояться зробити перший крок самостійно. До того ж у ходунках дитина звикає не до ходьби, а до іншого, відмінного від неї способу пересування в просторі.

Коли меланезійцям (народ, що живе на островах Меланезії в Тихому океані неподалік від Австралії) розповідають, як європейці вчать дітей ходити, ті від душі сміються. Вони кажуть: «Коли треба, дитина сама піде. Тоді давайте і плодові дерева вчити тому, як їм вирощувати плоди».

Доктор Комаровський упевнений, що ходунки не прискорюють навчання дитини ходьбі. Більш того вони можуть стати причиною небезпечних травм. Детальніше про це та інші міфи про ходіння дітей дивіться в наступних відео.

Доктор Комаровський: Користь і шкода ходунків

Доктор Комаровський: Міфи про ходіння на пальчиках

Доктор Комаровський: У якому віці дитина повинна сама навчитися сидіти, ходити і так далі