8 міфів про імунітет

У 19-му столітті, коли мікробіологія тільки зароджувалася, двоє вчених — російський біолог Ілля Мечников і французький хімік-експериментатор Луї Пастер — майже одночасно прийшли до ідеї, що організм уміє чинити опір вторгненню мікробів. Саме тоді виник термін «імунітет» — здатність організму розпізнавати чужорідні елементи й ліквідовувати загрозу.

Спочатку, щоправда, імунітет розуміли як несприйнятливість організму до інфекційних захворювань. Але вже з середини 20-го століття внаслідок дослідницьких робіт було доведено, що коло завдань системи набагато ширше: імунітет захищає організм не лише від мікробів, а й від будь-яких інших генетично чужорідних клітин (паразитів, сторонніх тканин, які використовуються для трансплантації, а також власних пухлинних клітин).

Дві лінії оборони: вроджений і набутий імунітет

• Вроджений (спадковий) імунітет — це вроджена здатність знищувати чуже. Це цегляна стіна і сигналізація одночасно. Шкіра, слиз, кислий шлунковий сік, корисна мікробіота — усе це перші дозорні. Якщо мікроб прорветься всередину, його зустрічають фагоцити та «природні кілери», здатні знищити заражену клітину за лічені хвилини. Виникає запалення: температура підвищується, кров приливає до ураженої ділянки, починається зачистка.
• Набутий (адаптивний) імунітет — це імунітет, набутий після реальних «бойових дій» (тобто прямого зіткнення з інфекцією) або після «великих навчань» (тобто бою з ослабленим збудником, уведеним в організм у вигляді вакцини). Цей вид імунітету формує довготривалу пам’ять — саме тому вітрянка буває один раз у житті, а вакцина може захищати роками.

І якщо спадковий імунітет у нас на все життя, то адаптивний іноді зберігається на все життя, а іноді — лише кілька років або рік–два, як, наприклад, після грипу.

Крок за кроком: як розгортається імунна битва

1. Фізичний бар'єр. Навіть найзвичайніша слина містить фермент, що руйнує стінки бактерій, а секрет у дихальних шляхах має антисептичні властивості.
2. Хімічна тривога. Прорвавшись усередину, мікроб стикається з фагоцитом, який його поглинає та одразу виділяє сигнальні молекули-цитокіни. Ці „маяки“ приваблюють підкріплення і викликають класичні ознаки запалення — жар, почервоніння, набряк.
3. Передача агентурі. Дендритні клітини, немов фотокореспонденти, доставляють „знімки“ антигену до найближчого лімфовузла. Там лімфоцити підбирають під кожну деталь свою зброю.
4. Прицільний удар. Антитіла блокують віруси, склеюють бактерії, позначають мішені для комплементу. Цитотоксичні Т-клітини знищують інфіковані клітини до того, як там утвориться новий вірусний „конвеєр“.
5. Формування архіву. Після перемоги залишається невелика, але високо тренована група клітин пам’яті. При повторній атаці вони запускають „екстрений протокол“, і час на мобілізацію скорочується з днів до годин.

Міфи, що заважають розуміти імунітет

Оскільки імунна система дуже складна і досі перебуває на стадії вивчення, навіть серед лікарів нерідко трапляються омани щодо імунітету. Що вже казати про звичайних людей, які не мають медичної освіти. Тому ми пропонуємо розглянути основні омани та міфи про імунітет.

Міф 1. Усі хвороби через ослаблений імунітет

Звичайно, імунна система є однією з найважливіших систем людського організму. Однак твердження, що всі хвороби виникають через те, що „імунітет ослаб“, не зовсім коректне. З таким самим успіхом можна сказати, що „всі хвороби від нервів“. У певній мірі це також буде правильно, але зазвичай для розвитку захворювання потрібно кілька чинників. Одним із таких чинників і може бути ослаблений імунітет.

Є й такі захворювання, які розвиваються незалежно від стану імунної системи, але згодом призводять до ослаблення імунітету (приклад такого захворювання — цукровий діабет).

Міф 2. З метою профілактики необхідно приймати ліки, що зміцнюють імунітет

Наразі в аптеках можна побачити безліч препаратів, що обіцяють „зміцнити імунітет“. Насправді ж у фахівців у вжитку не більше 20 подібних засобів. Але, мабуть, найголовніше — жоден із них не застосовується як самостійне лікування. Їх призначають лише, підкреслимо, лише в комплексі з основними засобами від конкретного захворювання. Як бачите, про жодну профілактику тут і мови бути не може.

На думку фахівців, зміцнити імунітет здорової людини ліками практично неможливо з тієї простої причини, що подібні препарати мають лікувально-профілактичну дію тільки у хворих і лише в складі комплексної терапії конкретної хвороби. А ось завдати шкоди імунній системі прийомом таких засобів цілком можливо. Хімічна рівновага в організмі — механізм тонкий і крихкий.

Слід пам’ятати, що здоровим людям немає потреби приймати такі препарати. Імуномодулятори — високоефективні ліки, але мають суворі показання до застосування. Вони мають протекторну, профілактичну дію лише у хворих і тільки тоді, коли застосовуються в комплексному лікуванні. Неможливо запастися здоров’ям про запас.

Будь-яка людина повинна керуватися здоровим глуздом, особливо коли стикається з черговою панацеєю на кшталт „лікуємо все“. За чудесами в медицині найчастіше ховається звичайне шарлатанство і прагнення нажитися на чужій біді.

Міф 3. З інфекційними захворюваннями імунітет упорається сам, тому лікувати їх не потрібно

Певною мірою це вірно, оскільки з багатьма вірусами й бактеріями імунна система справляється сама. Але, на жаль, навіть дуже добре працююча імунна система може не встояти перед великими кількостями вірусів або бактерій чи навіть невеликою кількістю дуже патогенних збудників таких захворювань, як холера, черевний тиф, дизентерія, кір та деяких інших хвороб.

І якщо мікроорганізми зуміли подолати всі захисні бар’єри, які вибудовував імунітет, то йому вже потрібно допомагати та лікувати захворювання, що почалося. А лікування слід обирати залежно від ситуації. Іноді достатньо допоміжного загальнозміцнюючого засобу, щоб допомогти імунній системі швидше нейтралізувати збудника (наприклад, прийом вітамінів при ГРЗ). Іноді ж необхідно застосовувати антибактеріальні препарати, етіотропну (спрямовану на знищення збудника) або імунокоригувальну терапію.

Міф 4. Під час медичних обстежень насамперед потрібно провести діагностику імунодефіцитів

Зовсім не обов’язково. Часто призначення такої діагностики пояснюється тим, що вона коштує чималі гроші й її проведення вигідне для численних приватних центрів.

Основними ознаками ураження імунітету є часті рецидиви хронічних захворювань або часті застуди, що не піддаються лікуванню. Але цього ще недостатньо, щоб запідозрити імунодефіцит. Імунологічні тести потрібно проводити лише тоді, коли всі ці неприємності трапляються попри адекватне й своєчасне лікування. А якщо людина не лікується або не доліковує свою застуду, якщо призначені лікарем препарати виявилися неефективними, справа, швидше за все, не в імунітеті.

Міф 5. Усі імунні препарати підвищують імунітет

Таке твердження неправильне. Справа в тому, що, окрім препаратів, які підвищують імунітет, існують ще й такі, що належать до імунних препаратів і є імуносупресантами. Їх застосовують у сучасній медицині, наприклад, під час трансплантації органів, щоб організм не відторгнув чужорідний йому трансплантат.

Міф 6. Приймаючи загальнозміцнюючі засоби неспецифічної дії, можна вирішити всі проблеми імунної системи

Таке твердження справді можна іноді зустріти в науково-популярній літературі.

Однак насправді все набагато складніше. Звичайно, вітаміни, адаптогени (женьшень, елеутерокок), загартовуючі процедури, оптимальні фізичні навантаження тощо зміцнюють здоров’я, але часто цього буває недостатньо, коли імунна система не справляється з якоюсь серйозною проблемою.

При низці захворювань (пневмонія, ангіна, алергія тощо) все ж необхідне глибше втручання в роботу імунної системи, і тут бажано звернутися до лікаря. Самолікування в цьому випадку може призвести до неефективності або побічних ефектів.

Міф 7. На імунну систему впливають тільки імунні препарати

Ті, хто мислить таким чином, перебувають в омані. Будь-які хімічні речовини впливають на імунітет. Інша справа, що цей вплив може бути як пригнічувальним, так і стимулювальним. Варто зазначити, що при тривалому застосуванні практично будь-який лікарський засіб може викликати ослаблення імунітету, а тому бажано вживати профілактичних заходів для підтримання нормального функціонування захисних сил організму.

Міф 8. До повторюваних захворювань імунітет не формується

Усім відомо, що існує низка захворювань (наприклад, вітрянка, кір чи краснуха), якими людина хворіє лише один раз у житті, після чого в організму формується несприйнятливість до них (адаптивний імунітет). Водночас багато хто вважає, що до захворювань, які можуть повторюватися, імунітет не формується.

Таке уявлення не відповідає дійсності, оскільки наша імунна система „пам’ятає“ усі мікроорганізми, з якими їй довелося зустрічатися. Антитіла, вироблені проти них, довго, а іноді й на все життя, залишаються в організмі. А тому, якщо збудник потрапляє в організм знову, то захворювання хоч і може розвинутися, проте імунна система вже знає, як з ним боротися, внаслідок чого перебіг хвороби буде набагато легшим.

Імунологи зазначають, що якби імунна система не вміла захищати людину таким чином, вона б із хвороб „не вилазила“.

Що дійсно зміцнює імунітет

• Щеплення. Вакцина — це безпечне тренування армії лімфоцитів. Краще навчатися на навчальному полігоні, ніж у справжньому бою.
• Сон не менше семи годин. Під час глибокої фази мозок виділяє гормони, що підсилюють активність природних кілерів.
• Помірні фізичні навантаження щодня. Аеробне навантаження — ходьба, плавання, велосипед — розганяє кров, пришвидшує циркуляцію імунних клітин і знижує рівень хронічного запалення.
• Харчування з акцентом на цільні продукти. Клітковина, ферментовані страви, риба, горіхи, рослинні олії дають матеріали для антитіл і підтримують дружню мікробіоту.
• Стрес-менеджмент. Техніки дихання, йога, медитації, соціальна підтримка знижують рівень кортизолу. Високий кортизол гальмує лімфоцити і порушує бар’єр слизових оболонок.
• Розумне використання антибіотиків. Тільки за призначенням лікаря і завжди повним курсом. Інакше зростає стійкість бактерій і страждає мікрофлора.
• Відмова від куріння та помірність у споживанні алкоголю. Токсини тютюнового диму та етанол пошкоджують слизові, пригнічують фагоцитоз і змінюють склад мікробіоти.

Цікаві факти для розширення кругозору

1. Найдовговічніші антитіла у людей. У щеплених проти віспи людей антитіла та Т-клітини, здатні розпізнавати вірус, зберігалися від 1 до 75 років після вакцинації, тобто фактично на все життя — рідкісний приклад по-справжньому «вічного» імунітету.
2. У морських їжаків виявлено понад 200 генів-рецепторів, що розпізнають патогени; це в п’ять разів більше, ніж у людини.
3. Діти, які ростуть із домашніми тваринами, рідше страждають на алергію: ранній „педагогічний“ контакт із мікробами навчає імунітет відрізняти загрозу від нешкідливого.
4. У міських жителів, які ростуть без контакту з домашніми тваринами, ризик алергії вищий.
5. З віком розвивається імунне старіння — лімфоцити втрачають пластичність, а рівень хронічного запалення („інфламейджинг“) підвищується. Регулярна фізична активність і збалансоване харчування уповільнюють цей процес.
6. Однієї безсонної ночі достатньо, щоб ослабити природних кілерів. Після часткової депривації сну їхня цитотоксична активність падає приблизно на 30 % і відновлюється лише після доби повноцінного відпочинку.
7. Хронічний стрес переводить захист у „економ-режим“. Постійно підвищений кортизол пригнічує утворення лейкоцитів і знижує вироблення антитіл, роблячи людину вразливішою до інфекцій і уповільнюючи загоєння ран.

Імунітет — це не магічна „коробочка“, яку можна „підняти“ однією пігулкою, а складна мережа клітин, сигналів і бар’єрів. Вона має дивовижну здатність навчатися і запам’ятовувати, але їй потрібні ресурси: сон, рух, якісне харчування, відсутність токсинів і своєчасна вакцинація.

Якщо хвороби стали частими або важкими, головна стратегія — не шукати чудо-пігулку, а звернутися до фахівця, який визначить причину й підбере точне лікування.